Як ласощі для тварин допомагають боротися з онкохворобою

23 лютого відзначають Всесвітній день собачого печива.
В Києві онкоодужуюча Ольга Самохвалова, яка до хвороби працювала в ресторанній сфері, заснувала бренд смаколиків для домашніх улюбленців “Бобики собачки”. На це її надихнув власний пес породи хаскі Нанук. Нанук – дуже вибагливий у їжі, і авжеж головний дегустатор усіх її собачих страв. 

Сім’я і діагноз

Історія моєї боротьби з хворобою вже триває три з половиною роки. Щоб побороти рак кишківника, карциному, я пережила надскладну операцію в Германії, проходила лікування в Ізраїлі та Туреччині, а наразі беру участь в клінічних випробуваннях нашого Національного інституту раку.

Коли мені було 18, у моєї мами виявили рак, вона пройшла променеву терапію, швиденько увійшла в ремісію і на тому ми забули про слово “онкологія”. Уявіть рівень шоку нашої сім’ї, коли у вересні у мене відкривається кровотеча і лікарі знаходять пухлину. До цього в серпні я пройшла повну перевірку організму і здавала море аналізів, плануючи вагітність. Всі показники тоді були чудові. На фоні переживань за мене у мами стався рецидив раку молочної залози, так, що тату довелося стати нашою опорою та експертом у пошуках клінічних досліджень та протоколів лікувань. Коли інформації на російськомовних ресурсах стало не вистачати він почав у свої 63 роки  забивати у перекладач іноземні статті та глибоко досліджувати цю тему. Зараз –  він кращий знавець наших діагнозів, ніж ми з мамою разом узяті. Сім’я завжди поруч, вони моя головна опора та підтримка. Багато, як мені здавалося, друзів, зникли з горизонту після того, як я опинилась в діагнозі. Але залишилися найвірніші, мій чоловік, собачники, ну і мій хаскі, – Нанук.

Ольга та Нанук

Перший млинець – не нанівець

Йому вже 7 рочків – бандюган ще той, від нього ніжності годі дочекатись. Хитрий, шкідний, як кіт, але розумний, знає, коли я злюсь. У нього вовчі інстинкти. Після мого повернення з операції хотів було стати “вожаком” дому, думав що у мене кволої та хворої більше немає сил, але я за тиждень зібралась і знову поставила його на місце. Він не приходить витирати сльози, коли важко, але і сам не просить ласки, максимум почухати груди між лапками. Саме завдяки йому у мене з’явились “Бобики собачки”.

Нанук дуже перебірливий у їжі, ми готуємо йому самі, варимо м’яско, каші та інше. Але ж на прогулянку ходити хочеться зі смаколиками, бажано легкими й не габаритними, так з’явилась ідея натурального печива. Почала експериментувати понад рік тому, восени. Добре пам’ятаю, як найпершу партію печива він обнюхав, але їсти не став, і я аж розплакалась. На емоціях пішла в парк, щоб його вигуляти та заодно роздати “перший млинець” іншим песикам з нашої компанії. А вже в парку інші собаки гідно оцінили смаколики та змели їх за лічені хвилини, я ледве встигала діставати. Собаки люблять за їжу, але роблять це чесно, при цьому заряджають позитивом і дають емоцію жити.

Другу партію вже і винуватець витівки розпробував, і ті, хто першими дегустаторами були приходили, по гарячих слідах, випрошувати добавку. Одним із таких любителів мого печива став песик подружки, яка першою попросила спекти їй “добавку” за гроші. Пам’ятаю, як мені було незручно брати з неї оплату. Завдячуючи їй та “сарафанному радіо”, а ще постійним вмовлянням друзів, я й почала продавати це печиво. 

Щоб легше було замішувати тісто довелося купити спеціальний кухонний комбайн. Через лікування фізичні сили часто на нулі, а тісто, яке складається з м’яса, досить важко місити, ще й коли воно з рисовою і вівсяною мукою. Боячись не справитись з замовленнями, особливо не займалась ні рекламою, ні продажами, але з початком карантину у пацієнтській групі “Афіна. Жінки проти раку” часто бачила дописи дівчат, які шукали собі будь-яку роботу, яку б можна було поєднувати з лікуванням, тому і написала пост, що шукаю дівчат, які готові пекти печиво і займатись його продажем. Так у мене з’явилась Зіна, моя друга рука, мій партнер у цій нелегкій справі.

Печиво від «Бобики Собачки»

«Бобики Собачки»

Ми запустились як проєкт, в якому працюють люди з онкологією та обмеженими фізичними можливостями. Через це замовлення, які ми отримали в перші тижні роботи були більше як “благодійні” і таких об’ємів продажів уже в другий та третій місяць ми не отримали. Ми не зручні для покупця, адже працюємо лише з доставкою Новою Поштою, тому замовляючи печиво на пробу є вірогідність заплатити більше за доставку, ніж за саме печиво. Ще й карантин багато кого залишив без роботи, відповідно без заробітку, тому купується найнеобхідніше, як би ти сильно не любив свого чотирилапого, а у нас продукт преміальної якості. Зараз купують в основному ті, хто вже знайомий з продуктом і його історією, тому найчастіше починають переписку перед покупкою з “як справи” та “як самопочуття”. 

Мені важко назвати це бізнесом, це більше як гра, завдяки якій я живу. Інколи дуже пригнічує, що багато витрат, прибуток маленький, сім’ю на нього не прогодуєш, закрадаються думки покинути, а потім вкотре прокидаюсь спозаранку, десь о третій ночі, замішую туге тісто, розкатую, заодно біцепси підкачую, випікаю, а потім розкладаю його, як в ресторані, любуюсь і розумію, що не можу покинути це. А на ранок отримую замовлення, фасую, пакую, отримую відгуки та знову заряджаюсь енергією на продовження цього діла.

Що далі?

У майбутньому хотілося б розширятись, але зараз розглядаю варіант лікування в Іспанії, тому не можу загадувати, проте тут залишиться мій партнер. Зіна продовжуватиме нашу справу, поки я проходитиму лікування.

Забула згадати, що у мене ж завдяки цьому печиву “побочки” після хімії пройшли. Мені було жахливо погано перші хімії, а після того, як придумала печиво, з’явився драйв, мене цей процес повністю захопив, а ще в фейсбуці багато друзів, і перед ними не можна осоромитися, я ж Оля, я – крута)


Підтримати Ольгу та Зіну і зробити замовлення:

  1. https://www.facebook.com/bobiki.sobachki
  2. https://www.instagram.com/bobiki.sobachki/

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *